просище

ПРОСИ́ЩЕ, а, ч., розм. Поле, на якому росте або росло просо.

— А де просище у вас? — Недалеко за селом.. Проса ще не косили, а пшеницю понад просом комбайном викошено (Вишня, II, 1956, 262);

Ділянки, що оброблялися, також мали певні назви: баштанище або просище підлягали обробці ралом, цілина чи переліг — оранню (Нар. тв. та етн.. 3, 1969, 30).

Значення в інших словниках

1. просище — проси́ще іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. просище — -а, с., розм. Поле, на якому росте або росло просо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. просище — ПРОСИ́ЩЕ, а, ч., розм. Поле, на якому росте або росло просо. – А де просище у вас? – Недалеко за селом.. Проса ще не косили, а пшеницю понад просом комбайном викошено (Остап Вишня); Ділянки, що оброблялися, також мали певні назви...  Словник української мови у 20 томах
4. просище — Просище, -ща с. Поле, бывшее подъ просомъ. Вас. 196. На просищі дак і добреньке жито.  Словник української мови Грінченка