просоння
ПРОСО́ННЯ, я, с., розм.
Неповне пробудження, стан напівсну.
Карпо Богун з ранкового просоння таки почув калатання дзвонів у селі (Іван Ле);
Оксана заплакала. Павло вхопив її за плечі й почав злегенька трусити, наче хотів розбудити з якогось важкого й гіркого просоння (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)