просоння

ПРОБУ́ДЖЕННЯ, ПРО́КИД поет., ОБУ́ДА заст.; ПРОСО́ННЯ розм. (неповне). Раптове пробудження і подорож у передсвітанковій млі не припали до смаку дівчині (Л. Дмитерко); Вона сьогодні нібито зо сну Прокинулась, та радості немає У прокиді (М. Рильський); Всюди барви, всюди ласки Чарівничої весни; Всюди чується обуда Від німого забуття (М. Старицький); Павло вхопив її за плечі й почав злегенька трусити, наче хотів розбудити з якогось важкого, гіркого просоння (В. Кучер). — Пор. 1. прокида́тися.

Значення в інших словниках

1. просоння — просо́ння іменник середнього роду неповне пробудження, напівсон розм.  Орфографічний словник української мови
2. просоння — див. ПРОКИД  Словник синонімів Караванського
3. просоння — -я, с., розм. Неповне пробудження, стан напівсну.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. просоння — ПРОСО́ННЯ, я, с., розм. Неповне пробудження, стан напівсну. Карпо Богун з ранкового просоння таки почув калатання дзвонів у селі (Іван Ле); Оксана заплакала. Павло вхопив її за плечі й почав злегенька трусити, наче хотів розбудити з якогось важкого й гіркого просоння (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
5. просоння — ПРОСО́ННЯ, я, с., розм. Неповне пробудження, стан напівсну. Карпо Богун з ранкового просоння таки почув калатання дзвонів у селі (Ле, Хмельницький, І, 1957, 300); Оксана заплакала.  Словник української мови в 11 томах
6. просоння — Просоння, -ня с. Просонки. Еней з просоння як схопився. Котл. Ен. II. 38. З просоння яко мога давай кричати кукуріку. Кв.  Словник української мови Грінченка