просоння
ПРОСО́ННЯ, я, с., розм. Неповне пробудження, стан напівсну.
Карпо Богун з ранкового просоння таки почув калатання дзвонів у селі (Ле, Хмельницький, І, 1957, 300);
Оксана заплакала. Павло вхопив її за плечі й почав злегенька трусити, наче хотів розбудити з якогось важкого й гіркого просоння (Кучер, Голод, 1961, 58).
Словник української мови (СУМ-11)