простежити —
просте́жити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
простежити —
див. простежувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
простежити —
ДОСЛІ́ДЖУВАТИ (піддавати щось ретельному науковому розгляду з метою пізнання, вияснення чогось), ВИВЧА́ТИ, ОПРАЦЬО́ВУВАТИ, РОЗРОБЛЯ́ТИ, РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБРОБЛЯ́ТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ рідше (встановлюючи хід розвитку, змін тощо чогось). — Док.
Словник синонімів української мови
простежити —
ПРОСТЕ́ЖИТИ див. просте́жувати.
Словник української мови в 11 томах
простежити —
Простежити, -жу, -жиш гл. Прослѣдить.
Словник української мови Грінченка