простенький
ПРОСТЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до про́сти́й 2–7.
Андрій поклав перед Миколою шмат ватмана, на якому було вимальовано вікно: в складеному вигляді, а також подетально. – Дуже простенька, звичайнісінька собі робота (Ю. Збанацький);
Вже не могла вона [мати] [через злидні] віддати свого другого сина в гімназію й віддала його до простенької ремісної школи (М. Хвильовий);
Щось журно мені, – і журлива казка сплітається в голові. Така простенька та щира (С. Васильченко);
В барвистій сій товпі [натовпі] .. плямкою непотрібною здавалося простеньке платтячко Марусі, вузько нап'ялене на маленьку, вутлу фігурку (Г. Хоткевич);
У ворота палацової території Елленберга, стареньке, немодне, простеньке собі авто (В. Винниченко);
Він .. справив простеньке, негучне весілля і став найкращим чинбарем на всю волость (М. Стельмах);
І постать, і врода в його [Брюховицького] була зовсім не гетьманська. Пак наче собі чоловік простенький, тихенький (П. Куліш);
Заняття їй [Лесі] дуже подобалися. Вона уже розумілась на нотах, виконувала простеньки музичні етюди (М. Олійник);
Суддя був собі простенький старичок, усім доступний, добрий і славився як диво (Панас Мирний);
[Єфросина:] Ат... простенька собі дівчина... зовсім не нам рівня (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)