простиглий

ПРОСТИ́ГЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до прости́гнути 1.

Щербина сидів перед простиглим чаєм, охопивши руками чорняву свою голову (О. Ільченко);

– Я вже, певно, ні до чого не придатна, – сказала Мокрієвська, похапцем хлепчучи простиглий чай та запихаючи рот паляницею (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Той гострий біль, що, як скальпелем, розкраяв йому [Олександрові Івановичу] серце після приїзду Ходжаєва, розтопився й осів на душу важким шаром простиглого металу (Б. Антоненко-Давидович);

[Іван:] Слухай-но, Оксано, ця страва вже простигла, принеси свіжішої (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. простиглий — прости́глий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. простиглий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до простигнути 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. простиглий — ХОЛО́ДНИЙ (який має низьку або відносно низьку температуру), ЗИ́МНИЙ розм.; СТУДЕ́НИЙ (дуже холодний); КРИЖАНИ́Й, ЛЬОДОВИ́ТИЙ (як лід); МОРО́ЗНИЙ (з морозом); СІ́ВЕРКИЙ діал., СІ́ВЕРНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
4. простиглий — ПРОСТИ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прости́гнути 1. — Я вже, певно, ні до чого не придатна, — сказала Мокрієвська, похапцем хлепчучи простиглий чай та запихаючи рот паляницею (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах