просто

ПРО́СТО.

1. Присл. до про́сти́й 2–6, 9.

Все здавалося мені так ясно і просто, що аж дивно було – як люди того не розуміють (Г. Хоткевич);

– Мені дуже сподобалась ваша шановна небога і я думаю заслати до неї старостів. Поперед цього прошу вас, допоможіть мені в цьому ділі то порадою, то своїми словами, а потім скажете мені просто, чи можна мати яку надію? (Леся Українка);

Сім'я наша заможна була, і на селі нас багатирями вславлено. Але ми жили просто, в пани не пнулися (Б. Грінченко);

Не було там опускання вій – Очі ясно дивляться і просто (М. Рильський);

Вони були зодягнені чистенько і просто (Григорій Тютюнник);

Офіцери поводились делікатно, обходились з товариством просто, не вдавались в столичну пику, жартували, говорили дамам компліменти (І. Нечуй-Левицький);

Вона тримається завжди просто і ходить на високих корках (Леся Українка);

Я сказала: “Ідіть просто й просто, повернете праворуч через село...” (Ю. Яновський);

// у знач. пред.

Стало так просто й хороше з цією людиною (О. Донченко).

2. у знач. прийм., з род. в., розм. На протилежному боці чого-небудь, перед кимсь, чимсь; проти, напроти.

Просто вхідних дверей стоїть стіл простої роботи (М. Коцюбинський);

Петро підсувається, .. він спирається на нього [на пеньок] спиною й так сидить, дивлячись у темряву просто себе (І. Багряний);

Просто нього світився номер на будинку (П. Панч).

3. у знач. підсил. част. Уживається для підкреслення значення якого-небудь слова або всього речення.

Вони на раді й присудили, Щоб просто кесаря назвать Самим Юпітером, та й годі (Т. Шевченко);

Марійка, наздоганяючи сани, посковзнулась і шубовснула просто в калюжу (М. Коцюбинський);

Дома там у нього просто чудеса: цієї весни він сконструював у себе якусь особливу телевізійну антену, таку, що ловила що йому заманеться (О. Гончар).

4. у знач. обмеж.-виділ. част. Тільки, лише.

Він умів не просто слухати, а викликати у свого співрозмовника бажання висловити все, що важким тягарем лежало на серці (З. Тулуб);

Ні, треба змінить олівець на перо, так буде міцніше.. Це просто прийом, щоб згадати Дінець і брата, коханого брата (В. Сосюра);

// Уживається при скороченому або неповному імені.

Маруся одразу стала загальною улюбленицею. Гуцулки її пестили, як малу дитину.. Навіть називали просто “Муха” (Г. Хоткевич).

[Аж (про́сто)] дух (по́дих) захо́плює (перехо́плює) / захопи́ло (перехопи́ло) див. захо́плювати;

Сказа́ти про́сто (по́просту); По́просту сказа́вши див. сказа́ти.

◇ (1) Попада́ти про́сто в о́ко (д) див. влуча́ти;

(2) Попа́сти про́сто в о́ко (д) див. влуча́ти;

(3) Про́сто го́лого не́ба (д) див. не́бо.

Значення в інших словниках

1. просто — (про взаємні стосунки) попросту, по-простому;  Словник синонімів Полюги
2. просто — про́сто прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. просто — Про́сто. Прямо, вертикально. Яваль радить при писаню придержувати ся правила: зошит тримати просто, писати просто, тіло держати просто (Б., 1895, 19, 4) // порівн. пол. prosto — 1) рівно, прямо, 2) без викрутів, прямо (говорити); укр.  Українська літературна мова на Буковині
4. просто — пр., по-простому, нескладно і всі п. ф. від ПРОСТИЙ; о. <�як> раз плюнути; ПРИЙ. проти <н. неба>; Ч. не інакше, як <н. просто брехня>; (з ч. не) не лише, не тільки <н. не просто пісня>; (звати) коротко; (робити) легко.  Словник синонімів Караванського
5. просто — див. легко; навпростець; щиро  Словник синонімів Вусика
6. просто — 1》 Присл. до простий 2-6), 9). || у знач. присудк. сл. 2》 у знач. прийм., з род. в., розм. На протилежному боці чого-небудь, перед кимсь, чимсь. Просто неба — а) повернувшись обличчям до неба; б) надворі, не в приміщенні. 3》 у знач. підсил. част.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. просто — просто прямо (м, ср, ст): Одного дня до мене звернувся на вулиці чоловік із симпатичним обличчям і запитав дорогу. Я сказала: “Ідіть так просто” (Палій)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. просто — Рівно  Словник застарілих та маловживаних слів
9. просто — аж (про́сто) дух захо́плює, безос. Уживається для вираження надміру почуттів, вражень людини (перев. приємних). А коли станеш за Маріїнським палацом (у...  Фразеологічний словник української мови
10. просто — ЛЕ́ГКО (без труднощів, ускладнень), ПРО́СТО, ВІ́ЛЬНО, ЛЕ́ГІТНО, ДЕ́ШЕВО, ГЛА́ДКО, НІПОЧО́МУ (НІПОЧІ́М) підсил., ДА́РОМ розм., ЗАДА́РМА́ розм., ЗАДА́РОМ розм., НЕДО́ВГО розм., ЗАІ́ГРАШКИ розм., ЗАВИ́ГРАШКИ розм., ГЛАДЕ́НЬКО розм., ЛА́ТВО діал.  Словник синонімів української мови
11. просто — ПРО́СТО. 1. Присл. до про́сти́й 2-6, 9. Все здавалося мені так ясно і просто, що аж дивно було — як люди того не розуміють (Хотк., II, 1966, 360); Сім’я наша заможна була, і на селі нас багатирями вславлено. Але ми жили просто, в пани не пнулися (Гр.  Словник української мови в 11 томах
12. просто — Про́сто нар. 1) Просто, безъ затѣй. Рудч. Ск. І. 150. Сказати просто: вмер, та й годі. Гліб. Він так мальовав собі просто, абияк. Кв. 2) Прямо. Пливи... під темний луг просто. Чуб. V. 342. Простяглись дві дороги: одна просто, а друга пішла у праву руку.  Словник української мови Грінченка