просторовий
ПРОСТОРО́ВИЙ, а, е.
Стос. до простору (у 1, 2 знач.).
З вимогами широкого просторового і часового охоплення дійсності в кіномистецтві О. Довженко виступав у своїх статтях, на лекціях та різних диспутах (із журн.);
Городовський радо схопився за пропозицію ще й від потаємної сподіванки, що всяка зміна, навіть просторова, мусить посувати його до мети (В. Підмогильний);
Життя первісної громади можна розглядати в трьох просторових площинах: всередині житла; за його межами на території поселення; і нарешті, поза поселенням, сере⁵д мисливських угідь (З наук. літ.);
У стереометрії вивчають геометричні тіла і просторові фігури, не всі точки яких лежать в одній площині (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)