просторіччя

ПРОСТОРІ́ЧЧЯ, я, с.

1. Проста мова; побутове мовлення (на відміну від книжної, літературної мови).

Особливості українського просторіччя невіддільні від історії та сучасного стану української мови в цілому (З наук. літ.);

Дослідження в галузі морфології і синтаксису українського просторіччя.

2. лінгв. Слово, граматична форма, зворот, що не є нормою літературної мови, але вживається в побутовому мовленні, а в художніх творах використовується як стилістичний засіб для надання мові зневажливого, іронічного, жартівливого, грубуватого та ін. відтінку.

Елементи просторіччя використовуються із стилістичною метою – як засіб соціально-мовної характеристики персонажа (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. просторіччя — просторі́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. просторіччя — Відхилення від вимовних, лексичних, граматичних і стилістичних норм літературної мови, яке характеризується зниженням естетичного й етичного рівня : нарошне, пузо, баньки, алкаш, бакси, доперти, шарити.  Словник стилістичних термінів
3. просторіччя — див. мова  Словник синонімів Вусика
4. просторіччя — -я, с. 1》 Побутове мовлення (на відміну від книжної, літературної мови). 2》 лінгв. Слово, граматична форма, зворот, що не є нормою літературної мови, але вживається в побутовому мовленні...  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. просторіччя — Посполитна мова  Словник чужослів Павло Штепа