протелефонувати

ПРОТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш.

Док. до телефонува́ти.

– Коли ти.. не підеш зразу звідси геть, я негайно протелефоную докторові Гальванеску! (Ю. Смолич);

– Протелефонуй до управління (Іван Ле);

– Ви завжди можете протелефонувати... – Я високо ціню вашу увагу до себе, – сказав Славенко, ціцлуючи їй [Ірен] руку на прощання (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. протелефонувати — протелефонува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. протелефонувати — -ую, -уєш. Док. до телефонувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. протелефонувати — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ (викликати для розмови телефоном), ДЗВОНИ́ТИ. — Док.: зателефонува́ти, протелефонува́ти, подзвони́ти. Дивуючися, хто ж це може їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); — Дзвонили ви до Русевича? — спитав Петров.  Словник синонімів української мови