протелефонувати

ТЕЛЕФОНУВА́ТИ (викликати для розмови телефоном), ДЗВОНИ́ТИ. — Док.: зателефонува́ти, протелефонува́ти, подзвони́ти. Дивуючися, хто ж це може їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); — Дзвонили ви до Русевича? — спитав Петров. Начальник цеху безнадійно махнув рукою. — Двічі дзвонив (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. протелефонувати — протелефонува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. протелефонувати — -ую, -уєш. Док. до телефонувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. протелефонувати — ПРОТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до телефонува́ти. – Коли ти.. не підеш зразу звідси геть, я негайно протелефоную докторові Гальванеску! (Ю. Смолич); – Протелефонуй до управління (Іван Ле); – Ви завжди можете протелефонувати...  Словник української мови у 20 томах