протестувати
ПРОТЕСТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок. і док.
1. тільки недок., без прям. дод. Виражати протест проти кого-, чого-небудь, виступати з протестом.
Народ стогнав у неволі, але стогнав потай, не протестуючи (М. Коцюбинський);
Марія Ковалевська.. отруїлася на каторзі з іншими каторжанками, протестуючи проти нелюдського поводіння [поводження] начальства з арештованими (Леся Українка);
– Ви не маєте права писати на мене жодних протоколів. Я протестую! (Григорій Тютюнник);
* Образно. Природа довго боролась, шуміла, протестувала і не хотіла скоритись (М. Коцюбинський);
// перен. Бути сповненим рішучої незгоди з ким-, чим-небудь, незадоволення кимсь, чимсь (про свідомість, думки і т. ін.).
Розум дивувася, пртестував в глибині душі, але я мовчав (В. Винниченко);
Як же можна отак піти, щезнути, попросту сказавши – утекти без сліду? Ні. Вся леґінська вдача протестувала би проти того (Г. Хоткевич);
Шевченко швидко втомився. Все його єство протестувало проти цього насильства, безглуздого фізичного виснажування (З. Тулуб);
Від колишньої дружби з Галиною в ньому залишилося щось таке, що протестувало проти можливості її зради (В. Петльований);
Талочка була надто егоїстична, надто кохала себе, щоб помиритися хоч на мить із думкою про хворого чоловіка. Та й проти цього рішуче протестувала її здорова вдача (Д. Бузько).
2. що, фін. Офіційно засвідчувати факт несплати за векселем у встановлений термін; опротестувати.
Протестувати вексель.
ПРОТЕСТУВА́ТИ², у́ю, у́єш, що.
Здійснити чи виконати тестування.
Словник української мови (СУМ-20)