протидіяти

ПРОТИДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, недок.

Спрямовувати дію проти кого-, чого-небудь, діяти всупереч комусь, чомусь.

Вона [Ніна] _?ний тип. Їй можна тільки протидіяти (Б. Антоненко-Давидович);

– Я не згоден, – уперто заявив Сиволап. – І взагалі вважаю, що не варто витрачати час на марні розмови. І він таки намагався протидіяти (Д. Ткач);

Щоб протидіяти грипу, треба знати шляхи проникнення збудника, і тоді можна встановити йому перепону (з наук. літ.);

// Спрямовуватися проти іншої дії (про дію).

Індукційний струм завжди має такий напрям, при якому його магнітне поле протидіє зміні магнітного потоку, що викликає цей струм (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. протидіяти — протиді́яти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. протидіяти — Діяти всупереч, бути в опозиції; ОПИРАТИСЯ, ставити <�чинити> опір <�спиці в колеса>, ставати проти, протиборствувати, протистояти; п! ПЕРЕШКОДЖАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. протидіяти — див. перечити  Словник синонімів Вусика
4. протидіяти — -ію, -ієш, недок. Спрямовувати дію проти кого-, чого-небудь, діяти всупереч комусь, чомусь. || Спрямовуватися проти іншої дії (про дію).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. протидіяти — ПРОТИДІ́ЯТИ кому, чому (спрямовувати дію проти когось, чогось, діяти всупереч комусь, чомусь), ПРОТИСТОЯ́ТИ, ПРОТИ́ВИТИСЯ, ПОВСТАВА́ТИ проти кого-чого, ПРОТИБО́РСТВУВАТИ книжн.; САБОТУВА́ТИ що і без додатка (приховано).  Словник синонімів української мови