проточувати

ПРОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., що.

1. Виготовляти, обробляти на токарному верстаті.

Є комбіновані різці, за допомогою яких можна без заміни інструмента.. розточувати отвори, знімати фаски, проточувати канавки (з наук. літ.);

Для досягнення високої точності виробів, оброблюваних в цангових патронах, необхідно попередньо проточити їх по зовнішній поверхні (з навч. літ.).

2. Гризучи, проїдаючи, риючи, робити дірки, отвори в чому-небудь (звичайно про червів, комах, гризунів і т. ін.).

Гусінь проточує ходи спочатку в черешках листя і в тонких гілках, потім в грубших гілках і стовбурі (з наук. літ.);

Приліз [черв'як], приложив свій червоний ротик – як невеличким свердликом проточив дірочку в тілі і уп'явся (Панас Мирний);

Потім хробак проточить дірку в моргулі та й випадає (І. Багряний);

* Образно. Уже як у кого встряне [Карпо], як уїсться: точить-точить, поки таки наскрізь не проточить! (Панас Мирний);

// перен. Поступово руйнувати щось, порушувати цілісність чогось постійним діянням (про воду, вітер і т. ін.).

Під березою, проточуючи сніг, ожив і подав свій голос невидимий струмок (М. Стельмах);

* Образно. Злість, наче іржа та в залізі, проточує його серце, ссе, п'є кров з нього (Панас Мирний).

3. тільки док., також без дод. Точити (див. точи́ти¹) якийсь час.

Словник української мови (СУМ-20)