професура

ПРОФЕСУ́РА, и, ж.

1. Посада професора (у 1 знач.).

Ще кінчаючи свою науку в Віденському університеті у відомого вченого професора Ягича, Франко почав готуватися до професури (М. Коцюбинський);

Андрій Григорович Моркотун – старий, зарослий газетярським мохом співробітник усіх українських газет, .. потайний кандидат на професуру .. – зібрався на дачу (В. Винниченко);

Незважаючи на свої тридцять років, він мав уже кандидатське звання, і товариші пророкували йому професуру (С. Добровольський).

2. збірн. Професори.

– Ну, так давайте, Мефодію Гнатовичу, .. за науку, за змичку професури з студентами! (М. Івченко);

В обговоренні доповіді Долгіна взяли участь і наукові співробітники, і професура (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. професура — професу́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. професура — -и, ж. 1》 Посада професора (у 1 знач.). 2》 збірн. Професори.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. професура — професу́ра (нім. Professur, від лат. professor – викладач) 1. Звання й посада професора, професорська кафедра з якої-небудь дисципліни. 2. Професори.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. професура — Професу́ра, -ри, -рі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)