проява
ПРОЯ́ВА, и, ч. і ж., розм.
1. тільки ж. Те, що викликає подив; незвичайна подія; диво, оказія.
Повиповзали [люди] з хат дивитись на таку прояву, і усі ж то позадирали голови і дивляться, як пан Забрьоха, мов птах який заморський, летить попід небесами (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Там і торік хвостата зоря світила, а це знов проява якась вирискалась... – І я кажу: не перед добром таке на світі коїться (Панас Мирний);
Що за проява – на дорозі ні душі? Наче хто шлях перетяв повз обсерваторію (Ю. Яновський).
2. тільки ж. Незвичайна на вигляд, страхітлива, фантастична істота; потвора.
Раз пішов я на отаву І наткнувся на прояву: Довга-довга і страшенна, Мов гадюка здоровенна, Голова десь за горами, Ноги вперлись між лісами (Л. Глібов);
Аж гульк! іздалеку летить проява: Велике, довге щось та й чорне-чорне! Дві оці [два ока] – два кривавих джерела, Із пащі дим ляга на світ імлою (А. Кримський).
3. Той, (та) хто своєю поведінкою, вчинками, зовнішністю викликає подив, занепокоєння; дивна, химерна людина.
А меж вами Найшовсь-таки якийсь проява, Якийсь дурний оригінал, Що в морду затопив капрала, Та ще й у церкві (Т. Шевченко);
[1-а жінка:] Оце проява! Що воно таке? [2-а жінка:] Хіба не бач? У гайдамаки зібрався. [1-а жінка:] Такий обірваний? Та він і до Дніпра одежі не донесе (Панас Мирний);
Ще не жив, не мріяв, не любив, А вже черево нажив. Що за чудо, за проява..! (П. Усенко);
* У порівн. Ходить мій Охрім, неначе та проява, Та й думає: “Ось я-то молодець ..” Дурний, дурний: а на йому Свитина, Неначе той німецький каптанець! (Л. Глібов);
// Щось незрозуміле, непевне; невідомо хто, невідомо що.
– Що воно за проява стоїть під вікном? Певно, хтось на селі нагло заслаб, та це мене кличуть сповідати (І. Нечуй-Левицький);
[2-й козак:] Поглянь, Кіндрате, що се за проява. [1-й козак:] Це щось непевне; може, шпиг, або що (В. Самійленко);
– І що воно, гадаю, за проява – дві тіні, млин і місяць на воді (Л. Костенко).
4. зневажл., лайл. Пронозлива, шахраювата людина; пройда.
– Це, справді, якась проява, а не штукар! Я почуваю, що вже чогось не люблю цієї нахабної людини, – сказала Галя (І. Нечуй-Левицький);
– Всі зібрались?.. Чи і той же тут проява, Котрий бджоли мої вкрав? (І. Манжура);
– Самі ви знаєте – проява той Самрось, Що лучче [краще] б і повік не зустрічать такої... (М. Рильський);
[Стеха:] Ах ти ж анцихрист, проява, ланець, пройдисвіт, чортове ледащо! (В. Самійленко).
5. тільки ж., заст. Прояв.
[Руфимович:] Нащадки злочинств.. встають і з домовини і часто з'являються в несподіваній прояві... (М. Кропивницький);
// Явище.
Кожда проява має свої причини й наслідки (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)