проява
ДИВА́К (той, хто викликає здивування своєю поведінкою, вчинками), ЧУДА́К, ОРИГІНА́Л розм., ЧУДА́Р розм., ЧУДИ́ЛО розм., ЧУДІ́Й розм., ЧУДОДІ́Й розм., ХИМЕ́РНИК розм., ХИМЕ́РА розм., ПРОЯ́ВА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ЕКСЦЕ́НТРИК заст.; КУМЕ́ДНИК (той, хто викликає сміх). Треба заспокоювати цього дивака. Тямущий інженер, а боїться кожної дурниці, з кожної мухи ладен зробити отакенного слона (Ю. Шовкопляс); Іван Чорногорець був химерний чоловік. По селу про нього ходило багато всяких переказів і легенд. Із цих оповідань фізіономія його вимальовувалась, як фізіономія сільського чудака в гіршому разі і оригінала — в кращому (І. Сенченко); — От чудар! Якісь там недоумкуваті дівчата сказали дурницю, а ти ось і на рідну матір, і на всіх лютуєш (Є. Кротевич); Мій товариш таки чудило був: усе щось зморозить (Г. Хоткевич); — Цей будинок колись будував для себе один чудій-адмірал (Ю. Яновський); (Вареник:) Дементій Васильович вже навчилися пихи такої: ніби з тобою говорять, а дивляться он куди. Чудодій! (М. Кропивницький); Надрукована книжка про химерника із Яблунівки так і не потрапила на прилавки магазинів (Є. Гуцало); — Не раз я насипав йому шапку талярами, так ідучи й витрусить на порозі.. Такий химера! (П. Куліш); — Що це воно за проява: пані яка, "бариня", чи з простих? (А. Кримський); — Сам собі їсти варить, сорочки пере... бурлакує старий причуда (С. Васильченко); У цього калмикуватого кумедника, мабуть, таки не всі дома (М. Рудь).
ПОТВО́РА (незвичайна на вигляд, страхітлива фантастична істота), ПОЧВА́РА, СТРАХО́ВИЩЕ, СТРАХО́ВИСЬКО, ПРОЯ́ВА, ЧУДО́ВИСЬКО розм., ЧУДО́ВИЩЕ розм. рідше, МОНСТР книжн., ПРОЧВА́РА заст. Серед білого дня на очах у селян невідома потвора хапала цих жовтодзьобих птахів і тягла їх на дно (О. Донченко); Очей почвари не міг Іван добачити, бо вони були заховані під довжелезними, навислими віями з товстої кори (І. Франко); Заблищали вікна у тюрмі, мов окате страховище сотню очей визвірило (Панас Мирний); Згадав (Микоша) казки, які розповідала няня Гапа про лісовиків, про страховиська із звірячими головами (О. Полторацький); Раз пішов я на отаву І наткнувся на прояву: Довга-довга і страшенна, Мов гадюка здоровенна, Голова десь за горами, Ноги вперлись між лісами (Л. Глібов); Наповзала (ніч) з усіх боків, як ті видива-чудовиська, потвори з давно забутих наївних дитячих казок (І. Багряний); Здавалося, що там, на дні сеї дикої глибини виє щось.. І от почне зараз вилізати смердюче хвостате чудовище (Г. Хоткевич); Хто він — морський змій? Казкова тварина чи океанський монстр, що існує насправді? (з журналу); (Хор:) Котра, скажи, ти З Форкіса дочок? Бо добре бачу вже — Ти з його роду. Мабуть, одна з Грай хмуровидих, Що вживають по черзі вдвох Одне око й один зуб, — Жаховиті прочвари! (переклад М. Лукаша).
ПРОЙДИ́СВІТ розм. (хитра і спритна у своїх вчинках людина), АВАНТЮРИ́СТ, АВАНТУ́РНИК, ПРО́ЙДА розм., ПРОНО́ЗА розм., ПРОНИ́РА розм., ПРОЛА́ЗА розм., ШЕ́ЛЬМА розм., В'ЮН розм., ЛОВКА́Ч розм., ПРОЙДО́ХА розм., ЗУХ фам., ЕКВІЛІБРИ́СТ ірон., ХЛЮСТ зневажл., ПРОЯ́ВА зневажл., лайл., КАНА́ЛІЯ лайл., БЕ́СТІЯ лайл., перев. із сл. хитра, продувна, СУЦІ́ГА лайл. Пече мене пройдисвіта обман, Який проліз у наші вірні лави, Який не знав ні труднощів, ні ран, Але завжди крутився біля слави (М. Нагнибіда); Гукаючи "вези!", Коня історії сідлали ті артисти, Що їх по-справжньому зовуть — авантюристи (М. Рильський); — Пан Яскульський — і пройда, і зух, — вилазив по Бахчисараю та Цареграду, закупив башів у султана та й приволік сюди татарву (М. Старицький); Тепер усі троє дивились на мене як на пронозу, що й у мишачу дірку пролізе (Є. Гуцало); — То що воно, де та як? — допитувався пронира — власник заїзду. — Ви були в Гоголеві? А по чому там, не чули, жито? (Ю. Збанацький); То дарма, що він за свої кревні купив коні. Знайдуть їх якісь пролази у нього, і не оберешся лиха та поговорів (М. Стельмах); — А яка б же шельма, опріч Кирила Тура, пробралась до тебе через три сторожі? (П. Куліш); Виприснув Федір, як клинець з-під обуха... В'юн Федір! (Панас Мирний); Слухаєш, слухаєш та сам собі й скажеш: — Хоч би разок радіофейлетона чи гумореску прочитали. Отаке щось... Про отих... Про ловкачів, про брехунів... (О. Ковінька); (Виборний:) Забудь Петра-ланця, Пройдоху-поганця, — Покорися! (І. Котляревський); Треба Фільку на все село показати, що він за хлюст (О. Кундзич); (Сильвестр:) Та я тебе, єретика, прояву, Негайно в яму кину по уставу Усіх семи соборів пресвятих! (І. Кочерга); — Ох, каналія! — блискотіло в її задиркуватих очах. — І що це він затіває? (Я. Баш); (Харько:) Завжди ти вдавала з себе неповинну, але я переконався, що ти продувна бестія! (М. Кропивницький); — Ти знаєш, він який суціга, Паливода і горлоріз (І. Котляревський). — Пор. 2. хи́трий, 1. шахра́й.
Словник синонімів української мови