пруток

ПРУТО́К, тка́, ч.

Зменш.-пестл. до прут.

От панотець читати вчить: З прутків вербових укладають Здорові букви на піску (І. Франко);

Решітки – це похилі рами з поздовжніми металевими прутками, установленими на віддалі 15 –20 мм один від одного (з наук. літ.);

Швидко-шпарко перебирали її пальчики якісь прутки, з-під котрих випливала дірчава стежечка, далі – кружало, далі знову стежечка (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. пруток — пруто́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пруток — -тка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до прут. 2》 Заготовка для отримання деталей способами пластичної деформації або обробки різанням. 3》 зах. Ніжка листка, плода.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пруток — Пруто́к, -тка́; -тки́, -ткі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. пруток — Пруто́к, -тка м. Ножка листа, плода. Вх. Уг. 264.  Словник української мови Грінченка