прямцювати
ПРЯМЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм., рідко.
Те саме, що прямува́ти 1.
Зимою раз, підпивши, Ніччю з коршми [корчми] прямцював [п'яниця] (І. Франко);
Їхали, куди кому довелось: хто прямцював у город, хто на Польських Фільварках остававсь (А. Свидницький).
Словник української мови (СУМ-20)