прілий
ПРІ́ЛИЙ, а, е.
Який зітлів або зогнив під дією вологи й тепла.
Живився [Тонконоженко] самим чорним хлібом з прілого борошна та картоплею (В. Самійленко);
Пахне димом, прілою травою, і димлять помалу димарі (І. Гончаренко);
В шатрі приємно пахло прілим листям і соками свіжозрубаного дерева (М. Томчаній);
// Роз'їдений потом і брудом.
Козаки .. були в драних сорочках і штанях, босі або в прілих постолах (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)