прілий
ПРІ́ЛИЙ, а, е.
Який зітлів або зогнив під дією вологи й тепла.
Живився [Тонконоженко] самим чорним хлібом з прілого борошна та картоплею (В. Самійленко);
Пахне димом, прілою травою, і димлять помалу димарі (І. Гончаренко);
В шатрі приємно пахло прілим листям і соками свіжозрубаного дерева (М. Томчаній);
// Роз'їдений потом і брудом.
Козаки .. були в драних сорочках і штанях, босі або в прілих постолах (П. Панч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прілий — прі́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- прілий — див. ГНИЛИЙ. Словник синонімів Караванського
- прілий — -а, -е. Який зітлів або зогнив під дією вологи й тепла. || Роз'їдений потом і брудом. Прілий запах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прілий — ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ (ЗОПРІ́ЛИЙ рідше), ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ діал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю). Словник синонімів української мови
- прілий — Прі́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прілий — ПРІ́ЛИЙ, а, е. Який зітлів або зогнив під дією вологи й тепла. Живився [Тонконоженко] самим чорним хлібом з прілого борошна та картоплею (Сам., II, 1958, 264); Пахне димом, прілою травою, і димлять помалу димарі (Гонч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- прілий — Прілий, -а, -е Прѣлый. Харьк. Пріле сіно. Словник української мови Грінченка