1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

прілий

Прі́лий, -ла, -ле

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прілий — прі́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прілий — див. ГНИЛИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. прілий — -а, -е. Який зітлів або зогнив під дією вологи й тепла. || Роз'їдений потом і брудом. Прілий запах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прілий — ПРІ́ЛИЙ, а, е. Який зітлів або зогнив під дією вологи й тепла. Живився [Тонконоженко] самим чорним хлібом з прілого борошна та картоплею (В. Самійленко); Пахне димом, прілою травою, і димлять помалу димарі (І. Словник української мови у 20 томах
  5. прілий — ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ (ЗОПРІ́ЛИЙ рідше), ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ діал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю). Словник синонімів української мови
  6. прілий — ПРІ́ЛИЙ, а, е. Який зітлів або зогнив під дією вологи й тепла. Живився [Тонконоженко] самим чорним хлібом з прілого борошна та картоплею (Сам., II, 1958, 264); Пахне димом, прілою травою, і димлять помалу димарі (Гонч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  7. прілий — Прілий, -а, -е Прѣлый. Харьк. Пріле сіно. Словник української мови Грінченка