1. Словник української мови в 11 томах

прілий

ПРІ́ЛИЙ, а, е. Який зітлів або зогнив під дією вологи й тепла.

Живився [Тонконоженко] самим чорним хлібом з прілого борошна та картоплею (Сам., II, 1958, 264);

Пахне димом, прілою травою, і димлять помалу димарі (Гонч., Вибр., 1959, 182);

В шатрі приємно пахло прілим листям і соками свіжозрубаного дерева (Томч., Жменяки, 1964, 75);

// Роз’їдений потом і брудом.

Козаки.. були в драних сорочках і штанях, босі або в прілих постолах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 60).

Прі́лий за́пах (дух) чого — запах гнилизни, сирості.

В обличчя бив прілий запах зотлілого листя (Коз., Зол. грамота, 1939, 90);

Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі (Коцюб., II, 1955, 347).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прілий — прі́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прілий — див. ГНИЛИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. прілий — -а, -е. Який зітлів або зогнив під дією вологи й тепла. || Роз'їдений потом і брудом. Прілий запах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прілий — ПРІ́ЛИЙ, а, е. Який зітлів або зогнив під дією вологи й тепла. Живився [Тонконоженко] самим чорним хлібом з прілого борошна та картоплею (В. Самійленко); Пахне димом, прілою травою, і димлять помалу димарі (І. Словник української мови у 20 томах
  5. прілий — ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ (ЗОПРІ́ЛИЙ рідше), ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ діал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю). Словник синонімів української мови
  6. прілий — Прі́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. прілий — Прілий, -а, -е Прѣлый. Харьк. Пріле сіно. Словник української мови Грінченка