1. Словник української мови в 11 томах

прізвище

ПРІ́ЗВИЩЕ, а, с.

1. Найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість.

«А як тебе зовуть? Я не знаю». «Яремою». «А прізвище?» «Прізвища немає!» (Шевч., І, 1963, 111);

З ними прийшов і писар, по прізвищу Попович, дуже розумний і письменний (Стор., І, 1957, 251);

За шоферами поставили тракториста Серьогу, на прізвище Півень (Ю. Янов., І, 1954, 63);

Прізвища в них здебільшого лісові: Завовченко, Кізка, Ясен, Горленко, Кречет, Берестенко, Дубок (Крот., Сини.., 1948, 13);

Повертаю за ріг і прямую дворищем.. Раптом чую, як хтось гукає мене на прізвище (Кол., На фронті.., 1959, 26).

Під прі́звищем кого, чиїм; Під чужи́м прі́звищем — під найменуванням, прийнятим замість родового найменування.

Головний отаман.. пояснив, що він їде до Угорщини під прізвищем Степана Могили (Стельмах, II, 1962, 358);

Відбувши строк, Тадик виходить із тюрми двадцятичотирьохрічним вовком, перестає красти і під чужим прізвищем із наганом у кишені простує до рідних берегів (Тют., Вир, 1964, 418).

2. Те саме, що прі́звисько 1.

Мачуха ніколи не згадувала її ймення, а вживала яке-небудь прізвище. Прізвищ же тих мала дівчина без ліку, без кінця (Л. Янов., І, 1959, 322);

Прізвище «Фабрична» так вкоренилося, що справжнє прізвище навіть забулося (Еллан, ІІ, 1958, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прізвище — прізвище і фамілія У нашій мові є обидва ці слова, проте значення в них різні. Українське прізвище – це російська фамилия. А фамілія (запозичене з латині) в нас означає “родина”, “члени родини”, “рід”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. прізвище — прі́звище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. прізвище — ПРІЗВИЩЕ – ПРІЗВИСЬКО Прізвище. Спадкове родинне найменування, яке додається до імені людини: на прізвище, під чужим прізвищем. Прізвисько. Назва, дана людині за якоюсь характерною рисою, властивістю. Літературне слововживання
  4. прізвище — [пр’ізвиешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і Орфоепічний словник української мови
  5. прізвище — -а, с. 1》 Найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість. 2》 Те саме, що прізвисько 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. прізвище — ПРІ́ЗВИЩЕ, а, с. 1. Найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління й указує на спорідненість. “А як тебе зовуть? Я не знаю”. “Яремою”. “А прізвище?” “Прізвища немає!” (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. прізвище — ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм. Словник синонімів української мови
  8. прізвище — Прі́звище, -ща, -щу, -щем; -вища, -вищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. прізвище — рос. фамилия родове найменування особи, яке разом з особистим ім'ям індивідуалізує людину. Eкономічна енциклопедія