1. Словник української мови в 11 томах

прізвисько

ПРІ́ЗВИСЬКО, а, с.

1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок.

Завжди похмурий і насуплений, постійно строгий і недовірливий, Стороженко швидко здобув собі прізвисько Страж (Баш, Надія, 1960, 176);

Українське село вигадливе на прізвиська. Причепить кличку — і носи на здоров’я усе життя (Минко, Моя Минківка, 1962, 16);

Своє прізвисько «Осмомисл» (людина великого розуму) Ярослав дістав не тільки за свій природний розум, а й за велику освіченість (Іст. СРСР, І, 1956, 57);

// рідко. Конспіративна кличка або псевдонім.

Завербований товариш діставав підпільне прізвисько і приймав урочисту присягу, під якою підписувався тим же прізвиськом (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 79).

2. рідко. Те саме, що прі́звище 1.

[Долорес:] Він — дон Жуан. [Анна:] Який? Невже отой… [Долорес:] Отой! Той самий! А який же другий із сотень тисячів усіх Жуанів так може просто зватись «дон Жуан», без прізвиська, без іншої прикмети? (Л. Укр., III, 1952, 331);

— Живе мій Василько під чужим прізвиськом: з тюрми і раз, і вдруге втік (Стельмах, І, 1962, 611).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прізвисько — прі́звисько іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. прізвисько — [пр’ізвиес'ко] -ка, м. (ў) -ку Орфоепічний словник української мови
  3. прізвисько — -а, с. 1》 Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. || рідко. Конспіративна кличка або псевдонім. 2》 рідко. Те саме, що прізвище 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО, а, с. 1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. Словник української мови у 20 томах
  5. прізвисько — син. прізвисько, кличка: кликуха, поганяло, псевдуха. Словник жарґонної лексики української мови
  6. прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм. Словник синонімів української мови
  7. прізвисько — Прі́звисько, -ка, -ку; -виська, прі́звиськ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. прізвисько — Прізвисько, -ка, прізвище, -ща с. 1) Прозвище, прозваніе. На їх будуть прізвища прикладать. Мил. 221. 2) Фамилія. Як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. Ч. ЧР. 13. ha прізвисько, прізвище. По фамиліи, по прозванію. Словник української мови Грінченка