прізвисько
прі́звисько
[пр’ізвиес'ко]
-ка, м. (ў) -ку
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прізвисько — прі́звисько іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- прізвисько — -а, с. 1》 Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. || рідко. Конспіративна кличка або псевдонім. 2》 рідко. Те саме, що прізвище 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО, а, с. 1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. Словник української мови у 20 томах
- прізвисько — син. прізвисько, кличка: кликуха, поганяло, псевдуха. Словник жарґонної лексики української мови
- прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм. Словник синонімів української мови
- прізвисько — Прі́звисько, -ка, -ку; -виська, прі́звиськ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО, а, с. 1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. Словник української мови в 11 томах
- прізвисько — Прізвисько, -ка, прізвище, -ща с. 1) Прозвище, прозваніе. На їх будуть прізвища прикладать. Мил. 221. 2) Фамилія. Як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. Ч. ЧР. 13. ha прізвисько, прізвище. По фамиліи, по прозванію. Словник української мови Грінченка