1. Словник української мови Грінченка

прізвисько

Прізвисько, -ка, прізвище, -ща

с.

1) Прозвище, прозваніе. На їх будуть прізвища прикладать. Мил. 221.

2) Фамилія. Як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. Ч. ЧР. 13. ha прізвисько, прізвище. По фамиліи, по прозванію. Я зі Львова попівна, на прізвисько Карпівна. Гол. І. 73. Ѳома, на прізвище Дидим. Єв. І. XI. 16.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прізвисько — прі́звисько іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. прізвисько — [пр’ізвиес'ко] -ка, м. (ў) -ку Орфоепічний словник української мови
  3. прізвисько — -а, с. 1》 Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. || рідко. Конспіративна кличка або псевдонім. 2》 рідко. Те саме, що прізвище 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО, а, с. 1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. Словник української мови у 20 томах
  5. прізвисько — син. прізвисько, кличка: кликуха, поганяло, псевдуха. Словник жарґонної лексики української мови
  6. прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм. Словник синонімів української мови
  7. прізвисько — Прі́звисько, -ка, -ку; -виська, прі́звиськ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО, а, с. 1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. Словник української мови в 11 томах