прізвисько
ПРІ́ЗВИСЬКО, а, с.
1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок.
Завжди похмурий і насуплений, постійно строгий і недовірливий, Стороженко швидко здобув собі прізвисько Страж (Яків Баш);
Українське село вигадливе на прізвиська. Причепить кличку – і носи на здоров'я усе життя (В. Минко);
Своє прізвисько “Осмомисл” (людина великого розуму) Ярослав дістав не тільки за свій природний розум, а й за велику освіченість (з навч. літ.);
// рідко. Конспіративна кличка або псевдонім.
Завербований товариш діставав підпільне прізвисько і приймав урочисту присягу, під якою підписувався тим же прізвиськом (Д. Бедзик).
2. рідко. Те саме, що прі́звище 1.
[Долорес:] Він – дон Жуан. [Анна:] Який? Невже отой... [Долорес:] Отой! Той самий! А який же другий із сотень тисячів усіх Жуанів так може просто зватись “дон Жуан”, без прізвиська, без іншої прикмети? (Леся Українка);
– Живе мій Василько під чужим прізвиськом: з тюрми і раз, і вдруге втік (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- прізвисько — прі́звисько іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- прізвисько — [пр’ізвиес'ко] -ка, м. (ў) -ку Орфоепічний словник української мови
- прізвисько — -а, с. 1》 Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. || рідко. Конспіративна кличка або псевдонім. 2》 рідко. Те саме, що прізвище 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- прізвисько — син. прізвисько, кличка: кликуха, поганяло, псевдуха. Словник жарґонної лексики української мови
- прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм. Словник синонімів української мови
- прізвисько — Прі́звисько, -ка, -ку; -виська, прі́звиськ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО, а, с. 1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. Словник української мови в 11 томах
- прізвисько — Прізвисько, -ка, прізвище, -ща с. 1) Прозвище, прозваніе. На їх будуть прізвища прикладать. Мил. 221. 2) Фамилія. Як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. Ч. ЧР. 13. ha прізвисько, прізвище. По фамиліи, по прозванію. Словник української мови Грінченка