прізвище
ПРІ́ЗВИЩЕ, а, с.
1. Найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління й указує на спорідненість.
“А як тебе зовуть? Я не знаю”. “Яремою”. “А прізвище?” “Прізвища немає!” (Т. Шевченко);
З ними прийшов і писар, по прізвищу [на прізвище] Попович, дуже розумний і письменний (О. Стороженко);
За шоферами поставили тракториста Серьогу, на прізвище Півень (Ю. Яновський);
Прізвища в них здебільшого лісові: Завовченко, Кізка, Ясен, Горленко, Кречет, Берестенко, Дубок (Є. Кротевич);
Повертаю за ріг і прямую дворищем .. Раптом чую, як хтось гукає мене на прізвище (П. Колесник).
2. Те саме, що прі́звисько 1.
Мачуха ніколи не згадувала її ймення, а вживала яке-небудь прізвище. Прізвищ же тих мала дівчина без ліку, без кінця (Л. Яновська);
Прізвище “Фабрична” так вкоренилося, що справжнє прізвище навіть забулося (В. Еллан-Блакитний).
(1) Під [чужи́м] прі́звищем кого, чиїм – під найменуванням, прийнятим замість родового найменування.
Головний отаман .. пояснив, що він їде до Угорщини під прізвищем Степана Могили (М. Стельмах);
Відбувши строк, Тадик виходить із тюрми двадцятичотирьохрічним вовком, перестає красти і під чужим прізвищем із наганом у кишені простує до рідних берегів (Григорій Тютюнник).
Значення в інших словниках
- прізвище — прізвище і фамілія У нашій мові є обидва ці слова, проте значення в них різні. Українське прізвище – це російська фамилия. А фамілія (запозичене з латині) в нас означає “родина”, “члени родини”, “рід”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- прізвище — прі́звище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- прізвище — ПРІЗВИЩЕ – ПРІЗВИСЬКО Прізвище. Спадкове родинне найменування, яке додається до імені людини: на прізвище, під чужим прізвищем. Прізвисько. Назва, дана людині за якоюсь характерною рисою, властивістю. Літературне слововживання
- прізвище — [пр’ізвиешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і Орфоепічний словник української мови
- прізвище — -а, с. 1》 Найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість. 2》 Те саме, що прізвисько 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- прізвище — ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм. Словник синонімів української мови
- прізвище — Прі́звище, -ща, -щу, -щем; -вища, -вищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прізвище — ПРІ́ЗВИЩЕ, а, с. 1. Найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість. «А як тебе зовуть? Я не знаю». «Яремою». «А прізвище?» «Прізвища немає!» (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- прізвище — рос. фамилия родове найменування особи, яке разом з особистим ім'ям індивідуалізує людину. Eкономічна енциклопедія