пріль

ПРІЛЬ, і, ж.

1. Запах прілого.

Унизу, під старими мостинами, безугавно шумить і плеще вода; від замшілих паль тягне пріллю і вогким холодом (І. Волошин).

2. збірн. Те саме, що прі́лина 1.

Дух лісної прілі, болотяних випарів, живиці стелився низиною (К. Гордієнко).

Значення в інших словниках

1. пріль — пріль іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пріль — див. ГНИЛЬ.  Словник синонімів Караванського
3. пріль — -і, ж. 1》 Запах прілого. 2》 збірн. Те саме, що прілина 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пріль — ПРІЛЬ, і, ж. 1. Запах прілого. Унизу, під старими мостинами, безугавно шумить і плеще вода; від замшілих паль тягне пріллю і вогким холодом (Вол., Місячне срібло, 1961, 189). 2. збірн. Те саме, що прі́лина 1. Дух лісної прілі, болотяних випарів, живиці стелився низиною (Горд., Дівчина… 1954, 16).  Словник української мови в 11 томах