пріль
ПРІЛЬ, і, ж.
1. Запах прілого.
Унизу, під старими мостинами, безугавно шумить і плеще вода; від замшілих паль тягне пріллю і вогким холодом (Вол., Місячне срібло, 1961, 189).
2. збірн. Те саме, що прі́лина 1.
Дух лісної прілі, болотяних випарів, живиці стелився низиною (Горд., Дівчина… 1954, 16).
Словник української мови (СУМ-11)