публіка
ПУБЛІ́КА, и, діал.
1. ж. Ганьба, сором.
[Дрейсігер:] У мене тут гості, а сі пройдисвіти сміють... лають мою жінку .. Коли б се так мусило бути у впорядкованій громаді, щоб такі бездоганні люди, як я і моя родина, мали терпіти таку публіку... то я... то я тоді мусив би пожалувати, що досі був іншої думки про звичайність і право (Леся Українка);
[Катря:] Ні, ні! Як таке їй і сказати! Вона б швидше на себе руки зняла, ніж пішла б на публіку!;
– Жінка до мене: “Ти сякий, ти такий, .. ти лайдаку, ти пияку”, ну – паплюжить. Публіка на все село (Л. Мартович);
– Не ганьби, – каже [чоловік], – мою сиву голову, жінко... Що люди скажуть, подумай! Та ж то публіка на всю околицю... (П. Козланюк).
2. ч. і ж. Особа поганої поведінки.
– Я казала, що Семен чоловік, А Семен публіка, ще й негіда [негідник] на весь світ! (П. Чубинський).
◇ Виставля́ти / ви́ставити на пу́бліку див. виставля́ти;
На публі́ку сі́сти див. сіда́ти;
(1) Роби́ти публі́ку (д) див. виставля́ти.
ПУ́БЛІКА, и, ж., збірн.
1. Люди, що перебувають де-небудь як глядачі, слухачі, відвідувачі.
Просто суддів трохи далі посіла публіка: кілька панночок і паній, двоє-троє паничів, якийсь пан з газети, кілька міщан... (Б. Грінченко);
Публіка по щирості захопилась і гучно реготала, відповідаючи щоразу щедрими оплесками. Дехто схвильовано й розчулившись повставав з рядів (М. Івченко);
Повний-повнісенький публіки театр ім. Франка. Коло театру теж чималий натовп (Б. Антоненко-Давидович);
Закінчився перший відділ концерту. Минув антракт. Публіка .. спішила зайняти місця (С. Олійник);
[Флюгель:] Ми запрошуємо шановну публіку відвідати наш ресторан завтра (В. Собко);
// Певні кола глядачів, читачів і т. ін.
– Де є та публіка, що могла б читати і відчути мої поезії? (І. Франко);
Шевченко вважав, що театр повинен бути громадською кафедрою, учителем публіки (з наук. літ.).
2. розм. Люди, народ, товариство.
От перед нею неначе майнули якісь вулиці з розкішними палацами. На їх снує багато публіки, убраної, веселої (І. Нечуй-Левицький);
Приїжджих мало, багата публіка боїться війни (М. Коцюбинський);
Але сумирний тепер Казятин. Публіка, ще за старою звичкою, тиснетьсяй поспішає коло виходу на перон, але власне, спішити нема чого. В поїздібагато вільних місць, і зупинка тут аж 20 хвилин (Б. Антоненко-Давидович);
По-святковому вбрана публіка поволі заповнювала бульвар (О. Донченко);
// жарт., зневажл. Непевні, підозрілі люди.
– З ними [босячнею] треба бути насторожі... То така публіка, що на ходу підметки рве... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)