пудик

ПУ́ДИК, а, ч.

Пестл. до пуд¹.

– А що, не заробили за вік і ми, і батьки наші цих п'ять пудів? – Та воно так, а може, й не так... – Чого не так?! Візьмеш свої пудики на плечі, як миленький (М. Стельмах);

– Горішки-то добре родять у п'ять років один раз. Що мішок, то й три пудики... (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. пудик — пу́дик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пудик — -а, ч. Пестл. до пуд I.  Великий тлумачний словник сучасної мови