пудель
ПУ́ДЕЛЬ, я, ч.
Порода кімнатних собак з довгою кучерявою шерстю; собака цієї породи.
Засідатель .. у одній руці держав пенькову люльку, здоровенну, як кварта, а у другій дубельтівку; у ногах вертівся пудель і гавкав на сільських собак (О. Стороженко);
Сайгор погладив пуделя по кучерявій левиній гриві й сказав: – Гарний пес. Чудова порода для дресировки (М. Хвильовий);
Льова завів бурці на смак колишньої своєї дружини, а потім вони вже механічно в нього залишились, хоч прикрашений ними він нагадував не так лева, як пуделя (В. Підмогильний);
Біля ніг його вовтузився пудель, що, треба думати, під час вистав служив мартишці за баского коня (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)