пудити

ПУ́ДИТИ¹, джу, диш, недок., кого, що, діал.

1. Гнати.

Молоде гудь, та в двір пудь, а старе хвали, та з двора веди (Сл. Б. Грінченка).

2. Лякати.

ПУ́ДИТИ², джу, иш, док.

Позичити пуд.

Та що ж ти вдієш, коли не вродило... Доведеться пудити... Возьми в шинкаря пуд та й поклади карбованця з сороківкою... (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. пудити — пу́дити дієслово недоконаного виду гнати; лякати діал.  Орфографічний словник української мови
2. пудити — Пу́дити. Нудити, наганяти нудьгу. От такої плів заступник консисториї і пудив сойм щось через дві годині, не збивши ні одного факту наведеного пос. Пігуляком (Б., 1895, 5, 2) // порівн. пол. nudy na pudy, розм. -нудь, нудота.  Українська літературна мова на Буковині
3. пудити — див. кидати  Словник синонімів Вусика
4. пудити — -джу, -диш, недок., перех., діал. 1》 Гнати. 2》 Лякати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пудити — ГНА́ТИ (змушувати рухатися в певному напрямку), ГОНИ́ТИ, ТУ́РИТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТУРЛИ́ТИ діал., ТУРЯ́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал., ПУ́ДИТИ діал.; ГАНЯ́ТИ (туди й назад або багато разів). — Док.  Словник синонімів української мови
6. пудити — Пудити, -джу, -диш гл. 1) Гнать. Молоде гудь, та в двір пудь, а старе хвали, та з двора веди. Міусск. окр. 2) Мочиться. Кіевск. у.  Словник української мови Грінченка