пужнути
ПУЖНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм., рідко.
Однокр. до пужа́ти.
Він не вірив ніяким шепотам та наговорам; .. ніколи не покличе ніякої баби, а яка й сама прийде, то так пужне, що та мерщій навтікача (Дніпрова Чайка);
На курінь сіла сорока .. Дядько Семен пужнув її (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)