пузанчик

ПУЗА́НЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до пуза́нь, пуза́н.

– Ходи здоров, пузанчику! – Бувай, Тимоше! – відмовив Покиван (О. Ільченко);

Старий батько Сидить коло хати Та вчить внука-пузанчика Чолом оддавати (Т. Шевченко);

– Ось тобі жучок, на пришпильку, – подав їй висушену зелену “оленку” малий пузанчик (Н. Королева).

Значення в інших словниках

1. пузанчик — пуза́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пузанчик — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. пузанчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до пузань, пузан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пузанчик — Пузанчик, -ка м. ум. отъ пузан.  Словник української мови Грінченка