пузце
ПУЗЦЕ́, я́, с.
Зменш. до пу́зо.
– Уявляєш собі, який з мене був солдат? Вже тоді в мене було добре пузце, і фельдфебель упирався в нього коліном, показуючи, як треба затягувати ремінь... (Л. Первомайський);
Бекас – невеличкий болотяний птах, сіренький, з біленьким на пузці пір'ячком (Остап Вишня);
У траві стрибали жабенята, билися холодними рильцями об голі литки і перекидалися голічерева, показуючи червоненьки пузця (Григір Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)