1. Словник української мови у 20 томах

пузце

ПУЗЦЕ́, я́, с.

Зменш. до пу́зо.

– Уявляєш собі, який з мене був солдат? Вже тоді в мене було добре пузце, і фельдфебель упирався в нього коліном, показуючи, як треба затягувати ремінь... (Л. Первомайський);

Бекас – невеличкий болотяний птах, сіренький, з біленьким на пузці пір'ячком (Остап Вишня);

У траві стрибали жабенята, билися холодними рильцями об голі литки і перекидалися голічерева, показуючи червоненьки пузця (Григір Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пузце — пузце́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пузце — див. черево Словник синонімів Вусика
  3. пузце — -я, с. Зменш.-пестл. до пузо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пузце — Пузце́, -ця́, -цю́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пузце — Пузце, -ця́ с. 1) ум. отъ пузо. 2) Часть веретена. см. веретено 1. Словник української мови Грінченка