пуп'янок
ПУ́П'ЯНОК, нка, ч.
1. Зародок квітки, листка або пагона рослини; брунька.
Маленька фіалка мала два пуп'янки й молодий зав'язок насіння (Н. Кобринська);
На ранній весні, коли вже дерево зеленими горобчаками [горобчиками] обсіли пуп'янки, Маріку вивели на двір (С. Васильченко);
Сад увесь залило сонцем, дерева розімліли в нім і пахтіли молодим глеєм пуп'янків (М. Івченко);
Він любив розгортати пуп'янки всіляких квіток, наче не міг дочекатися, поки рослина сама розкриє свої пелюстки і жовті серединки (І. Волошин);
Рослинки не тільки високо випнулись над срібними зірками нарцисів, але незважаючи на ранню пору, викинули вже й пуп'янки (Н. Королева);
* Образно. Ось вона тільки народилась і вже стала тут найстаршою, всіх прихилила до себе ця маленька істота, пуп'янок, крихітний росточок життя (О. Гончар);
– Людина – то пуп'янок небувалої казки (О. Бердник);
* У порівн. На смаглявому обличчі біліє кілька ямок – сліди вітряної віспи, припухлі рожеві уста напіврозкриті, мов пуп'янок (М. Стельмах).
2. діал. Молодий огірок.
Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп'янків, натрапив я на моркву (О. Довженко);
Огірки-пуп'янки за одну теплу ніч ставали завбільшки з шкалик (М. Рудь).
◇ (1) [І] з пу́п'янка (з пу́п'янку) – від народження.
І я ж, і я в Аркадії вродився, Природою й мені Із пуп'янка веселий вік судився (Переклад М. Лукаша);
З пу́п'яночка.
З пуп'яночка сирота, Захарко поневірявся по наймах (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)