пустоцвіт
ПУСТОЦВІ́Т, у, ч.
Цвіт, який не дає плодів.
З двох тисяч вирощених щеп я відібрав лише сорок благородних. Повикидав дармоїдів, таких, що дають пустоцвіт, бояться морозу, хвороб (К. Гордієнко);
Кожен садівник зацікавлений, щоб не було пустоцвіту, щоб черва не поїла пелюстків, щоб люди відчули насолоду від плодів його праці (з газ.);
* Образно. Мистецтво.., відірване від народного ґрунту, – може давати лише пустоцвіт, хоч часом і красивий (М. Рильський);
* У порівн. – Бач, як малеча знікчемніла. Воросло-то без батьків, як пустоцвіт, і пошани для старших не має (Б. Лепкий);
// перен. Людина, яка не приносить користі суспільству, не виправдовує покладених на неї надій.
Без роботи над собою дуже легко стати пустоцвітом і одцвісти безповоротно (П. Тичина);
Бездарний, але пронозливий, не дуже розумний, але хитрий, як лис, – цей учений пустоцвіт настійно мостив підмурок для вченої кар'єри своєї (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)