пустісінький

ПУСТІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.

Зовсім пустий (у 1–4 знач.).

Оті прямії колоски Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром (Є. Гребінка);

Насупроти столу .. притулився піл з чотирьох тоненьких драничок, такихт хистких .. Та на їх і не лежало нічого – пустісінькі та голісенькі, як і та гола та дебела жердка, що висіла в кутку над полом (Панас Мирний);

Іван увійшов до покоїв Ніни. Покої були пустісінькі, всі коштовні оздоби були позабирані (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. пустісінький — пусті́сінький прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. пустісінький — див. порожній  Словник синонімів Вусика
3. пустісінький — -а, -е, розм. Зовсім пустий (у 1-4 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пустісінький — Пусті́сінький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пустісінький — Пустісінький, -а, -е Совершенно пустой. Отті прямії колоски зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром. Греб. 363.  Словник української мови Грінченка