пустісінько

ПУСТІ́СІНЬКО, розм.

Присл. до пусті́сінький;

// у знач. пред.

У самих шинках пустісінько; шинкар дріма собі на лаві, бо нікогісінько (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. пустісінько — пусті́сінько прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. пустісінько — розм. Присл. до пустісінький. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пустісінько — Пустісінько нар. Совершенно пусто.  Словник української мови Грінченка