путящий

ПУТЯ́ЩИЙ, а, е, розм.

Те саме, що пу́тній.

Всі радили Мотрі йти до Семена. Він чоловік добрий, путящий, має своє поле, свою хату (М. Коцюбинський);

Там усякий народ є. Є й путящий, а є й казна-що (М. Івченко);

Жив чоловік і – нема. А який гармоніст путящий! Чи хрестини, чи весілля, чи так яке гуляння, то вже без Петруся не обійдеться (Григорій Тютюнник);

– Я думав, що тобі й справді яка путяща думка прийшла в голову! (І. Нечуй-Левицький);

Батько навіть її пісень не любив, бо ж вони відривають чоловіка від путящого діла (М. Стельмах);

– Може, таки з тебе щось путяще вийде (М. Рудь);

– Ну й дивак же ти! Я думав, щось путяще скажеш (А. Шиян);

[Логвин:] Осінь вже надворі, скоро й зима, а в мене ні кожушини, ні свитини путящої... (М. Кропивницький);

Наскладали дещицю за літо, ідемо на ярмарок. Нема на наші гроші путящого коня (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. путящий — путя́щий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. путящий — див. ПУТНІЙ.  Словник синонімів Караванського
3. путящий — див. добротний; хороший  Словник синонімів Вусика
4. путящий — -а, -е, розм. Те саме, що путній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. путящий — ДОЛА́ДНИЙ (який відповідає певним вимогам), ВА́РТИЙ, ПУ́ТНІЙ розм., ПУТЯ́ЩИЙ розм., ПРИ́КЛАДНИЙ діал. — Славне ваше подвір'я... Невеличке, а доладне (М.  Словник синонімів української мови
6. путящий — Путя́щий, -ща, -ще  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. путящий — Путящий, -а, -е Порядочный, хорошій. Город путящий. Греб. 400. Путящий чоловік з його буде.  Словник української мови Грінченка