пуцувати
ПУЦУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що, діал.
Чистити.
– Ти, Іване, дурень, – сказав офіцер .. – Із стайні не вийдеш! Дванадцять років маєш коней пуцувати! (з казки);
Морщили [опришки] собі нові постоли, пуцували бартки .. – словом, хотіли затьмити всіх і все (Г. Хоткевич);
З того дня Мицьо у .. формі і днював, щоранку пуцуючи на глянц чоботи, гудзики і медалі (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)