пуцувати

пуцува́ти 1. чистити до блиску (м, ср, ст): Пуцувати мешти – то Татова справа. Вранці в нас в передпокої вишиковується начищене до блиску взуття (Авторка)||<�пуцувати> на ґлянц

◊ <�пуцува́ти> на ґлянц → пуцувати 1

2. робити різкі, дошкульні зауваження; сварити, ганьбити; дорікати (ст): Так нас вчора пуцували на кафедрі, що аж курилося! Ну, а що маєш робити? Стулиш писок і стирчиш як вилка в торті (Авторка)|| = бештати

Значення в інших словниках

1. пуцувати — Пуцува́ти: — чистити (з нім.) [52]  Словник з творів Івана Франка
2. пуцувати — пуцува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. пуцувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Чистити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пуцувати — ПУЦУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що, діал. Чистити. – Ти, Іване, дурень, – сказав офіцер .. – Із стайні не вийдеш! Дванадцять років маєш коней пуцувати! (з казки); Морщили [опришки] собі нові постоли, пуцували бартки ..  Словник української мови у 20 томах
5. пуцувати — Пуцувати, -цую, -єш гл. Чистить. Гол. III. 113.  Словник української мови Грінченка