пушистий
ПУШИ́СТИЙ, а, е.
Те саме, що пухна́стий.
Сплигнув з лежанки ситий кіт і пушистим хвостом став лащитись біля її ніг (А. Шиян);
Була вона [кімната] вистелена пушистими перськими диванами, котрі глушили навіть ходу здорових боярських стіп (Б. Лепкий);
Панчішка, знай собі, плететься, така пушиста та м'яка! (Н. Забіла);
Небо зовсім весняне, хмарки білі, пушисті, а сніг видно тільки на верхів'ях Яйли (Леся Українка);
Пушистий іній угинає сосни, а груба верства снігу застелила білу стежку (О. Кобилянська);
Гарне випещене лице офіцера з чисто виголеними, трохи синіми в тих місцях щоками і пушистими, з підвусниками, вусами почервоніло, а великі довгі очі під темними і трохи широкими бровами загорілись вогнем (В. Винниченко);
Старший [каменяр] з сірою пушистою бородою саме розколочував у діжці цемент і голосно та смаковито виспівував (М. Івченко);
Молоде ще, рожеве обличчя [Яківчукової] під пушистим сивим волоссям виглядає, як у шапочці з ангорської вовни (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)