півчий
ПІ́ВЧИЙ, чого, ч.
Учасник церковного хору.
– Аж з других сіл приходять до нас до церкви, щоб послухати моїх півчих (І. Нечуй-Левицький);
Священик править молебень. Замість півчих співає псаломщик (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)