підкидний
ПІДКИДНИ́Й, а́, е́.
1. Признач. для підкидання кого-, чого-небудь угору.
– Вам подобається моя акробатична група на підкидних дошках? – Так, група хороша (Д. Ткач).
2. у знач. ім. підкидни́й, но́го, ч. Різновид гри у карти; дурень (у 2 знач.).
Діди чаркували і завзято билися в підкидного (М. Чабанівський);
Грали вони в підкидного – так Рем чи козирного туза приховав, чи “генеральського” Ромулові почепив, – точних відомостей не маємо. Знаємо тільки, що побились за картами (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)